Більшість країн почали боротися з коронавірусом в березні. Загальна тенденція така, що з початку пандемії кожен другий центральний банк знижував головну процентну ставку.
До початку липня 72 центробанки хоча б один раз її міняли.
У 71 випадках ставка знижувалася: 27 країн зменшили її тільки один раз, 26 – двічі, 16 – тричі. Наприклад, за весь час карантинних обмежень НБУ саме три рази приймав рішення знизити ключову ставку. Протягом чотирьох місяців ставка впала з 11% до 6% річних.
Центробанк Колумбії міняв показник щомісяця, за 4 рази ставка скоротилася з 4,25% до 2,5% річних. Державний банк Пакистану зробив цілих п’ять підходів, скоротивши ставку з 13,25% до 7%.
Національний банк Республіки Казахстан 10 березня підняв індикатор з 9,25% відразу до 12%, але вже 4 квітня знизив до 9,5%.
Аргентина 5 березня знизила ставку з 40% до 38%, незважаючи на високу інфляцію, яка становить 42,1%.
У США, Великобританії, Канаді, Південній Кореї ставки обрушилися майже до нуля, а рівень інфляції в цих країнах був мінімальним. Канадська економіка навіть зіткнулася з невеликою дефляцією. Саудівська Аравія, навпаки, зуміла подолати дефляцію завдяки зростанню цін на енергоносії.
У той же час, в G20 є багато країн, де реальний рівень ключової процентної ставки є від’ємним. Найскладніша ситуація в Туреччині, де ЦБ знижував ставку тричі за карантин, з 10,75% до 8,25%, а роздрібні ціни при цьому розігналися вище 12%. В Австралії схожа динаміка, але рівень інфляції там значно нижче і ледве перевищив 2%.