Під небесами неспокійно: Китай втрачає позиції?

Китайська економіка поступається тільки американській. Однак останнім часом на поступки не йдуть ні США, ні Китай. Світовий ринок хитається від новин про торгову війну, і складно передбачити, на яких умовах домовляться сторони і чи зможуть вони утриматися від подальшої ескалації конфлікту. У Maanimo розглянули і ретроспективу, і перспективу Китаю, щоб зрозуміти, чи розпогодиться в Піднебесній.

Комуністичний капіталізм

Коли помер Мао Цзедун, країні довелося змиритися з тим, що курс «Великого керманича» виявився помилковим. Переорієнтувати країну взявся Ден Сяопін, який адаптував ринкову економіку до комуністичних реалій. З тих пір в Китаї вже кілька десятиліть зберігається політична стабільність. Сі Цзіньпін став наступником попереднього лідера, не зраджуючи його ідеям.

ВВП Китаю на початку 1990-х досягав 14%. Іноземні компанії масово інвестували в країну, допомагаючи створювати підприємства і робочі місця. Китайське виробництво еволюціонувало від найпростішої збірки деталей до виготовлення повноцінних товарів. Поступово КНР не тільки наростила темпи експорту, але стала головним експортером у всьому світі, фразу «Made in China» можна побачити чи не на кожній другій речі, яка потрапляє до вас в руки.

І все-таки, в кінці 2018 року економічне зростання Китаю рекордно сповільнилося, і в цьому році показник впав удвічі в порівнянні з максимальним – до 6,4%. З чим це пов’язано?

Війна санкцій

З липня 2018 року Пекін і Вашингтон воюють на торговому полі, взаємно підвищивши митні тарифи. У наступні півроку обидві сторони регулярно погрожували, що підвищать їх ще більше, але весь час відкладали, а на світовому ринку сподівалися, що конфлікт все ж згладиться. Обстановка загострилася у травні 2019 року, коли Дональд Трамп не витримав і все-таки підняв ставку мита на ряд китайських товарів з 10% до 25%.

Китай негайно відповів дзеркальним підвищенням мит. З 1 червня близько 5 тисяч видів американських імпортних товарів оподатковуються від 5% до 25%.

При цьому сторони звинувачують одна одну в зриві переговорів. Американці вважають, що китайська делегація не пропонує нічого путнього, а китайці і зовсім заявляють, що США взагалі не хочуть домовлятися.

Кількість чи якість: утримати баланс

На динаміку китайської економіки впливає і такий важливий фактор, як структура суспільства і соціально-трудова політика. Китайці готові працювати на знос, на будь-яких умовах, аби забути як страшний сон наслідки «культурної революції», коли злидні і голод були зовсім нестерпними. Дешева і численна робоча сила «витягнула» все виробництво в переломний момент, але зараз робочі в Китаї все частіше бунтують, оскільки починають розуміти, наскільки їх просто використовують.

Можна сказати, що Китай працює не на якість, а на кількість, а це в довгостроковій перспективі невигідно. Китайців багато, вони виробляють багато товарів в порядку конвеєра, але соціальний устрій країни і технологічний розвиток не встигає за країнами-конкурентами. До того ж, щоб прогодувати стільки народу, потрібні відповідні витрати. За загальним обсягом ВВП Китай і правда другий після США, але ось показник ВВП на душу населення в Китаї помітно відстає.

При цьому половина від усіх доходів населення зосереджена в руках 10% мільйонерів, а кількість бідних щорічно зростає. В цьому році в топ-10 рейтингу найбільших компаній Forbes потрапили 5 китайських корпорацій, але це демонструє добробут країни лише з одного боку.

Додамо, що в Китаї високий рівень корупції, а населення не здатне протистояти верхівці, бо влада весь час шукає більш досконалі методи контролю. Деякі іноземні компанії через цензуру інтернету навіть згортають бізнес в Китаї. Щоб уявити масштаб – звідти пішла компанія Google, там заборонили Вікіпедію.

Обігнати США? Деградувати до Японії?

Хоча китайський уряд постійно заявляє, що КНР настільки сильна, що скоро наздожене і пережене Америку, але в реальності є побоювання, що Китай може піти по стопах Японії і скотитися в схожу стагнацію.

Характерне азіатське працьовитість без міцного соціального фундаменту довго не тримається. Китай ще довго буде обганяти Японію просто через кількість людського ресурсу і території, але Японія стрімко роботизує виробництво, і якщо Китай не піде її прикладу, а продовжить використовувати живу робочу силу, то багато втратить.

Необхідно враховувати, що світовий ринок вже переситився товарами «Made in China», більшість великих компаній вже зайняли місце в КНР, тобто ні нових інвестицій, ні нових ринків збуту особливо не передбачається. У Китаю з’являється все більше конкурентів, і експортна орієнтація економіки вже не віщує великих досягнень.

Так що, навіть якщо Китай таки обжене США, то лідерство буде утримати складно, тому що, хоча в Штатах в цьому році економіка теж не на висоті, але навіть в умовах рецесії розв

Залишити відповідь

Войти с помощью: