Земельна реформа в Україні: складний вибір аграрної сфери

земля

Зняття урядом мораторію на продаж землі, який діє в Україні з 2001 року і періодично продовжуваного, наробила шуму в бізнес-співтоваристві країни, в першу чергу, в аграрній сфері. Сотні людей виступають на захист реформи, тоді як її супротивників, здається, ще більше. Зі зняттям мораторію пов’язано безліч очікувань і побоювань. Це навіть не стільки виконання вимог МВФ або економічний крок, якого чекали 18 років, скільки кардинальна зміна аграрної сфери країни.

Maanimo розбирався у тому, що вдає із себе земельна реформа загалом, як вона може вплинути на аграрний бізнес в Україні, чим вона загрожує та чому у неї так багато супротивників.

Зняття мораторію – біда: версія експертів і аграріїв

Насправді спроба нового уряду ліквідувати цей мораторій далеко вже не перша. Практично всі українські президенти, прем’єр-міністри, уряди намагалися підступитися до цієї проблеми, скасувати мораторій і створити ринок землі. Проте всі їхні зусилля, як правило, закінчувалися на тому етапі, коли виступали малі та середні аграрії із вимогою поставити їх у мінімально конкурентні умови у порівнянні з великими агровиробництвами. Таким чином, до дозволу вільного продажу землі справа не доходила.

Законопроект щодо обігу сільгоспземель передбачає з 1 січня 2024 ліквідацію мораторію на землю. Передбачається право придбання землі українськими фіз- та юрособами, територіальними громадами та державою. Для іноземців заборона на придбання землі діє до 2024 року, але це правило працює у тому випадку, якщо кінцевим бенефіціаром угоди офіційно є іноземний громадянин або компанія. Максимальна концентрація землі в руках одного власника не повинна перевищувати 15% сільгоспземель в області та 0,5% – в країні.

В Україні, по суті, склалася досить унікальна ситуація – на відміну від ряду європейських країн, де переважає дрібний та середній виробник, або країн Латинської та Північної Америки, де першість належить великим господарствам та латифундистам, в Україні маленькі фермерські господарства, середні та великі агрохолдинги розподілені майже рівномірно. Більше того, кожна група займає свою нішу у цій сфері, таким чином зберігається певна рівновага. Деякі експерти вважають зняття мораторію на землю руйнівним для такої тендітної системи.

У відповідності з цим, селяни вимагають від держави зробити кілька кроків – обмежити використання землі великими агрохолдингами, створити регулятора обороту земель сільгосппризначення та створити установу, яка надала б фермерам доступ до кредитного фінансування. Однак законопроект про землю, запропонований депутатами Верховної Ради на заміну урядовому, не відповідає практично ані єдиній вимозі, що висунули представники малого та середнього аграрного бізнесу.

Основні побоювання з приводу земельного ринку полягають у наступному: монополізація земельного ринку іноземними компаніями та великими агрохолдингами, розквіт земельного рейдерства, масові тиск та знищення агробізнесу дрібної і середньої руки, який виявиться не в змозі конкурувати із великими виробниками. На жаль, відзначають експерти, недосконалість запропонованого законопроекту не дозволяє виключити будь-який із цих сценаріїв.

Окрім того, новий законопроект дає право місцевій владі виводити землю з категорії «земля сільськогосподарського призначення». А це означає, що орні землі можна буде під будь-яким приводом вивести із зазначеної категорії і продати під будівництво, наприклад, заводу. І якихось захисних механізмів від такого повороту подій у законопроекті немає.

Зняття мораторію – благо: версія уряду

У свою чергу, уряд упевнений, що зняття мораторію на продаж землі – це не тільки виконання вимог МВФ, які вже набили оскому, але й процвітання для землевласників.

Не так давно Кабмін навіть запустив спеціальний інформаційний ресурс, присвячений земельній реформі. Серед іншого уряд призводить там низку цифр, які нібито повинні свідчити на користь реформи – так, більше мільйона українців померли, не дочекавшись можливості продати свій пай землі, і 1,5 млн гектар землі у результаті відійшли державі.

Також, стверджує Кабмін, у 2020 році продаж землі принесе до державної скарбниці мінімум 1,025 млрд доларів, що еквівалентно пенсіям для 713 тисяч українців. За твердженням уряду, щорічно у середньому український селянин недоотримує 18 тисяч гривень через відсутність ринку землі, а один гектар сільгоспугідь приносить 413 доларів на рік в Україні проти 1123 доларів у Польщі, де ринок землі є. Поточна ситуація дозволяє поставити Україну поряд із Північною Кореєю, Таджикистаном та Кубою, де теж немає ринку землі, а сільські мешканці живуть дуже бідно.

Загалом від зняття мораторію на продаж землі, за версією Кабміну, українські селяни тільки виграють: бюджет поповниться, з’являться гроші на сільську інфраструктуру, будуть встановлені правила для інвесторів, збільшаться доходи сільських жителів, а дрібне сільське господарство чекає небачений розквіт. Ціни на землю обіцяють встановити ринкові, а не «корупційні», штучно занижувати їх ніхто не буде.
При цьому держава обіцяє, що побоювання аграріїв не збудуться: іноземцям покупку української землі не дозволять, так само, як стежитимуть за тим, щоб її не скуповували олігархи. Також обіцяють захистити орендарів від згону з землі, а землевласників – від примусу до продажу паїв. Підкреслюється, що всю державну землю ніхто продавати не стане.

Госгеокадастр, за версією уряду, доживає свої останні дні – реформа передбачає його ліквідацію, так само як і дерегуляцію ринку землі. Однак при цьому буде зберігатися моніторинг і антимонопольний контроль, уся купівля-продаж землі буде проводитися через систему електронних торгів. Орендарям забезпечать переважне право володіння при продажу, а землевласникам забезпечать доступ до фінансування.

Іноземний досвід

Україна – далеко не єдина країна, у якій є проблема обігу землі. Західні держави у свій час теж зіткнулися з цією проблемою, проте вони вже навчилися з нею поратися.

Так, на датському земельному ринку можна придбати землю тільки за умови, що покупець підтвердить намір використовувати її тільки у сільськогосподарській сфері. Окрім того, діє низка інших «запобіжників» – так, заборонено купувати та концентрувати в одних руках більше 150 гектар земель, а юрособам її не продають взагалі.

Подібні обмеження діють практично на всій території Євросоюзу. Майже ні в одній країні ЄС юрособи під жодним виглядом не допускаються до земельного ринку – хіба тільки у тому випадку, якщо юридичну особу створили власники земельних паїв, але й тоді вона не може володіти більше 1800 гектарами. В Україні ж передбачені законопроектом 0,5% земель в одних руках складуть близько 200 тисяч гектар – в 100 разів більше, це фактично латифундія.

Також у всіх країнах ЄС діють інституції, які регулюють і контролюють ринок землі. В Україні хочуть зняти мораторій, не маючи такого регулятора, який здійснював хоча б мінімальний нагляд і контроль над земельним ринком.

І нарешті, в США і Євросоюзі існують банки, які займаються кредитуванням агробізнесу, зокрема, дрібних фермерських господарств. В Україні таких установ немає і, швидше за все, поки не передбачається.

Це потрібно, але це складно

Відкриття ринку землі в Україні – питання досить наболіле та складне, тому уряду варто було б підійти до нього з розумом, враховуючи інтереси різних груп аграрної сфери промисловості. Однак на сьогоднішній день зрушень у цей бік поки що не помітно.

У майбутньому можна сподіватися, що аграріям вдасться змусити уряд і президента почути їх та домогтися бажаних умов. За цих умов в Україні ефективно запрацює саме той ринок землі, якого чекали 18 років, а не його корумпована та неефективна подоба, на яку, за словами експертів, земельний ринок може перетворитися, якщо не внесуть необхідні зміни.

Залишити відповідь

Войти с помощью: